Вперше про теорію мертвого інтернету серйозно заговорили десь в 2021 році. Хоча передумови виникли значно раніше — після виборів у США в 2016 і перших великих скандалів із маніпуляціями в соцмережах.
Кілька років тому тема звучала як чергова цифрова міфологія. Тоді мова йшла про ботів, тролів, фейкові акаунти і інформаційні атаки, які створюють ілюзію громадської думки.
Сьогодні це вже не про ботів, а про зовсім інший масштаб. Вибухове зростання AI-інструментів, мільйони текстів, які генеруються щодня, лавиноподібна поява SEO-сайтів, автоматизованих медіа, контент-ферм нового покоління.
Аналітики ринку вже кажуть про десятки відсотків AI-контенту в окремих нішах — особливо в e-commerce, технічних оглядах, крипто та маркетингових блогах. Тож сценарій перестав виглядати фантастикою. І якщо припустити, що за кілька років ця цифра виросте до 70-80%, наслідки вже будуть непередбачуваними.
Ми вже живемо в середовищі, де масштаб перестав бути індикатором людської присутності. Один спеціаліст із доступом до генеративних моделей може продукувати обсяг, який раніше вимагав команди редакторів. Один бренд може мати десятки «живих» голосів без жодного живого голосу. Один кризовий центр може зімітувати хвилю обурення або підтримки так, що вона виглядатиме органічною.
І це змінює не контент — це змінює відчуття реальності.
У комунікаціях ми завжди працювали з впливом, але раніше вплив вимагав ресурсу: людей, часу, інтелектуальної напруги. Тепер він вимагає просто правильно сформульованого запиту.
Якщо 70% контенту стане синтетичним, ми опинимося в інформаційному просторі, де більшість текстів буде “достатньо хорошою”: логічною, структурованою, грамотною.
Але без досвіду, без внутрішнього конфлікту і ризику помилки.
І тоді найціннішим стане не вміння написати текст, а здатність мати позицію.
Для бізнесу це означатиме девальвацію стандартної експертності. Бо якщо кожен може за хвилину згенерувати «глибокий аналіз», то глибина перестає бути конкурентною перевагою. Конкурентною перевагою стане відповідальність за сказане.
Для комунікаційників це означатиме, що цифри остаточно втратять сенс. Кількість згадувань, коментарів, навіть дискусій більше не гарантує людської участі.
Публічний простір стане схожим на сцену, де частина акторів — алгоритми, і глядач не завжди розуміє, хто перед ним.
В такій реальності живий голос стане дефіцитом. І залишається питання, чи зможемо ми зберегти вагу людини в такому середовищі, де цей «голос» можна згенерувати за секунди.
Можливо, саме тому сьогодні для лідерів і експертів важливо не просто делегувати контент, а залишати в ньому себе. Не як декоративну присутність, а як носія досвіду. Бо в середовищі, де алгоритм може говорити переконливо, вирішальним стає не те, як звучить текст, а хто за ним стоїть.
Олеся Стойко, PR Advisor
Коментарі